Конкурс: ВСЕ ПОЛУЧИТСЯ!

Мені було лише 17. Юне дівча вперше в житті вилетіло з родинного гніздечка, де на маленькому хуторі на самому серці Західної України жила всі ці роки. Наївна і мрійлива, писала вірші і читала книжки. Мама вірила в мене і в те, що з мене получиться хороший економіст-міжнародник. Я ж мріяла про журналістику та роботу в газеті. Але життя показало, що реальність дуже сильно відрізняється від мрій, особливо тоді, коли ти потрапляєш в веливе-велике місто і залишаєшся сама, наодинці з страхами, комплексами і першими розчаруваннями. Так пройшло 3 роки і, мабуть, пройшло б ще більше, якби одного ранку я не проходила повз університет, в якому точно був факультет журналістики. Я набралась мужності і переступила його поріг. Дізналась, що наступний день буде останнім днем прийому документів для вступу. Та все ж, це мене не зупинило. Падав сильний дощ, я промокла до нитки, але прийшла знову в університет з папкою документів. Мені прийшлось стояти 4 години в живій черзі, де я була 202-ю в переліку, в мокрому одязі, але неймовірно натхненна та щаслива, бо я стояла на порозі своєї мрії. Батьки дізнались про те, що я здаю іспити вже під час останнього. Ніхто не вірив в мою перемогу. Дивились співчутливими поглядами на моє "Я буду журналістом!", і не вірили в мене. Я ж подумки повторювала собі " В мене все получиться! Неодмінно получиться!"...
Через місяць я побачила своє прізвище в переліку студентів... Через рік я отримала свою першу роботу в глянцевому журналі. Через 2 роки я розпочала вести свою рубрику. Через 3 роки я відкрила свій журнал...
На моєму шляху траплялись і поразки, і труднощі. І деколи здавалось, що я зробила вже все можливе, все, що могла б. Хотілось здатись і опустити руки. Але я не дозволяла собі здаватись, вставала і вирішувала, що якщо все можливе я вже зробила, то саме час починати робити неможливе! Так живу і досі. Мені 26, я розвиваю свій журнал, працюю натхненно та радісно кожного дня. Але найголовніше - я таки справжній дипломований журналіст! Це сталось тому, що одного літнього дощового ранку, я повірила в те, що в мене все получиться!
Головне мріяти, вірити і робити неможливе!