Конкурс: ВСЕ ПОЛУЧИТСЯ!

В нашій сім'ї ніколи не приживались коти.Будучи маленькою дівчинкою я гірко переживала зникнення 3 кошенят по черзі.Важко сказати що з ними траплялося-можливо крали,можливо потрапляли під колеса автомобілів,адже наш будинок розташований біля великої магістралі,якою щодня курсують тисячі автомобілів.Після цього ми завели цуцення,яке за ці 13 років стало для нас з сестрою братом,а для батьків ледь не третьою дитиною.Однак 3 роки тому в нашому дворі з'явилася кішка,яка пізніше привела 4 маленьких кошенят.І одна маленька дівчинка одразу почала відрізнятися від інших.своєю ласкою,відданістю,якоюсь наївністю.Вона засинала в мене на руках і я потай несла це маленьке щастя додому,щоб батько не знав.Вона дивилась такими щирими очина і ніби намагалась щось сказати,ще тоді я не знала,що саме вона принесе мені найбільше щастя в житті.Лід скреснув і батько дозволив залишити цього чорного демона вдома.Пройшов рік і вже вона стала мамою,усі дивувалися як в чорної кішки можуть бути 3 білих кошенят!Але народила вона й одного собі подібного котика.От і настав час роздавати малечу,в соціальній мережі я написала оголошення,просила друзів поділитися записом.Одного квітневого вечора мені написав він,той хто після цього міцно увійшов в моє життя та запалив його яскравим вогнем щастя!Ще ніколи я не розмовляла по телефону 5,5 годин,наші бесіди були цікавими та захоплюючими,ніколи не виникало пауз та запинок.Як пізніше виявилося-кіт в нього вже був,також чорний,він довго вмовляв батьків забрати до себе ще одного.Я не знаю як ми не могли зустрітися раніше,ми ніколи не бачили одне одного і не зустрічалися,хоча навчаємся в одному університеті,на одному факультеті,він жив в гуртожитку в одній кімнаті з моїм одногрупником.Мабуть вищі сили та моя Марсюшка допомогли зустрітися двом самотнім душам,за що ми безмежно вдячні!